82-річна бабуся щотижня долає десятки кілометрів до бібліотеки

Волинянка Євгенія Папко щотижня долає близько 15 кілометрів зі свого села до районного центру і назад, щоб відвідати бібліотеку. На дорогу 82-річна жінка витрачає кілька годин, однак час згаяним не вважає. Про це йдеться у сюжеті програми перших західноукраїнських новин «Огляд дня» телеканалу ZIK (щобудня о 21:00). Коли у домі вийшов з ладу телевізор, 82-річна пані Євгенія вже навіть не згадає. І хоча книжки у її родині шанували завжди, зараз читає більше, ніж замолоду. Колишня листоноша, яка провчилася тільки чотири класи у польській школі, й дотепер цікавиться всім, що відбувається у світі. У бібліотеку зі свого села Валер’янівка жінка долає аж 7 кілометрів в один бік. Автобус їздить раз на тиждень, та й платити за проїзд, розповідає пенсіонерка, надто дорого. «Я читаю різні книжки. Найбільше полюбляю розповіді про війну. Можу читати годину-дві, не більше. Звісно, долати таку відстань у моєму віці складно, ноги потім декілька днів болять, але я вже звикла», – розповідає читачка Євгенія Папко. У бібліотеці такою активною читачкою дуже задоволені, хоч літніх відвідувачів тут немало. Бібліотекарі розповідають, що пані Євгенія завжди ретельно обирає літературу та просить порадити щось цікаве. «Я у бібліотеці працюю вже 30 років, але знаю, що пані Євгенія була постійно відвідувачкою й раніше. Вона цікавиться історичною, релігійною та детективною літературою», – говорить бібліотекар Ганна Антонюк. Проте особливим своє захоплення пані Євгенія не вважає. Розповідає, що книжки рятують від щоденної рутини. У свої роки пенсіонерка виконує чимало важкої роботи по господарству, але як тільки сутеніє, то одразу ж бере до рук книгу. Прочитавши про жінку пост у Facebook, літній читачці почали надсилати подарунки. Так, відгукнувся львівський письменник Богдан Дячишин, який прислав жінці книжку «Думки пам’яті». У свою чергу пані Євгенія переконує, що ходитиме до бібліотеки, поки вистачить сил. А молоді радить час від часу відволікатися від Інтернету та більше читати справжніх книжок.
 Джерело: ZIK

-------

82-річна бабця Євгенія мешкає у селі Валер’янівка, що на Волині долає 7 кілометрів до найближчої бібліотеки. Попри свій вік жінка збирається з силами і пішки йде до найближчої бібліотеки. В її рідному селі читальні немає, а погортати нову книгу — це найбільша втіха для неї. У бібліотеці вона отримує не лише цікаві книги, а й спілкування. Тут її радо вітають, пригощають чаєм і розповідають останні новини. Працівники читальні переконують, що літературу бабця любить різну. Про бабцю-книгоманку дізнався львівський письменник Богдан Дячишин. І особисто підписав та відправив їй свою книгу. Вже дома бабця Євгенія розпалює грубу та замішує тісто на хліб. І тільки тоді береться за улюблену справу. Найбільше, чого боїться жінка — втратити зір.
 Джерело: 24 Канал
--------

На Волині мешкає жінка, для котрої відстань не проблема, коли йдеться про літературу. 82-річна Євгенія Папко так полюбляє читати, що ладна долати 7 кілометрів шляху до бібліотеки. Пішки. Щотижня. Погодні умови до уваги не беруться. Бо книжки, каже пенсіонерка, то не лише розвиток, а й можливість хоча б на кілька годин забути про важкі селянські будні.
Вона розміняла восьмий десяток, але спритність має, як замолоду. Миє підлогу, розпалює піч чи місить тісто – на все про все лічені хвилини. Коли хатня робота зроблена, бабця Женя відкриває шухляду при ліжку. Там – цілий світ.
“Я найбільше читаю ввечері, як лягаю спати. А лягаю спати рано – в 5 годин темно, то і я вже лягаю. Ото собі таке світло зробила. Лампу газеткою прикрила. І так лягаю і читаю – до семи, до дев’яти. Газети. Книжки - нема різниці», – каже пенсіонерка Євгенія Папко.
Та перш ніж печалі і радості літгероїв переживати немов свої, жінці ще слід здолати чималий шлях до районної бібліотеки. 7 кілометрів в одну сторону. Транспорт ходить не часто, тому всі сподівання на ноги. Дорога, щоправда, займає чотири з половиною години. Та на труднощі Євгенія Михайлівна не нарікає.
«Так не важко. Тільки в мене пальці болять часом. Але звикла. Вже й недалеко – ось як до того лісу. Можна йти. – А ви не жалкуєте, що втрачаєте стільки часу, йдучи за книжками? -, питаю. – Нє, хіба вже так схватить серце, що не встану»,- ділиться бабуся.
Читачів в літах в рожищенській бібліотеці вистачає. Та саме пенсіонерка з села Валер’янівки – особливий клієнт. Знаючи, який вона долає шлях до книжки, її залюбки поять чаєм та підбирають найкраще.
«Вона любить історичне. І бере сучасні детективи, які ми називаємо «комерційна література». Вона їх бере постійно. Але більше хоче, щоби ми їй щось запропонували. Певно, прагне більшого спілкування. Дивиться і на нові надходження. Їй все цікаво», - розповідає завідувачка абонентського відділу Рожищенської районної бібліотеки Ганна Антонюк.
Жінчин потяг до друкованого слова настільки вразив бібліотекарів, що розповіли про нього у соцмережах. Реакція не забарилась: через тиждень львівський автор Богдан Дячишин прислав пенсіонерці подарунок. І навіть підписав його.
Освіти у Євгенії Михайлівни немає: за плечима усього чотири класи польської гімназії і важка праця у колгоспі. Залишилась без чоловіка волинянка теж рано. Тому, гірко всміхається, саме література допомагає їй відволіктися від сумних думок. Дарує можливість хоча б на мить відчути себе молодою і щасливою.
 Джерело:СловоВолині http://slovovolyni.com/ukr/volyn/45126/